ЗНО

       Складаємо ЗНО на 200 балів! 

                          

      Шановний випускник!

    ЗНО – не страшний звір. Це лише одне з серйозних випробувань, які чекають тебе ще попереду. Боятись швидше треба своєї ліні, домовитись з нею або ж розпрощатись.
 Окремо варто сказати про хвилювання як одного з ворогів навіть найпідготовленішого ЗНОшника. Поради давати легко, як і говорити. Діяти, боротись з хвилюванням дуже складно. 200-бальники та екс-учасники радять, в першу чергу, готуватись, а під час самого тестування, глибоко вдихнути і з головою поринути в завдання. Як тільки ти приступаєш до роботи, хвилювання стає менше, а то й зникає. Психологи радять вдаватись до аутотренінгів – це вже особиста справа кожного, точніше віра в їх допомогу. В будь-якому випадку, зайвим заспокійливий ефект не буде.

   Давай все ж таки спробуємо орієнтовно визначити етапи підготовки, а заодно і джерело всього необхідного. Для тебе буде не секретом, що ЗНО може викликати стрес.Стресорами можуть бути ситуації небезпеки, зростання відповідальності, необхідність швидко прийняти рішення, значні розумові та вольові навантаження. Тому найрезультативнішою є профілактична робота щодо запобігання виникнення стресових станів, наслідків психологічного перевантаження, збереження здоров`я. Відомо, що стійкість до стресових факторів будь-якої людини можна забезпечити двома шляхами:

•    системою її емоцiйних тренувань, «гімнастикою почyттiв»;

• ретельним її навчанням, тобто детальним інформуванням про ситуації, програванням можливих складних варіантів.

Щоб краще підготуватися до тестування, ти маєш знати відмінні риси тестового іспиту. Тестовий іспит зводить до мінімуму як контакт з іншими людьми, так і власну інтерпретацію знань. Сам порядок розташування запитань або завдань може не збігатися зі структурою асоціативних зв'язків, послідовністю викладання предмета у школі. Це означає, що треба не втратити здатність до ідентифікації запитання із власними знаннями. Зарадити цьому має розвиток гнучкості мислення, уміння переорієнтуватися в умовах ліміту часу, що, звісно, теж потребує неабиякого напруження. Тому доречно знати свій психологічний рівень готовності. Ти можеш звернутися за допомогою до шкільного психолога, або зроби це самостійно.

   Друже, ти маєш знати, що для успішного складання ЗНО важливо володіти знаннями, тому слід визначити, рівень розвитку пізнавальних процесів.

Говорячи про особливості уваги, слід підкреслити, що коли ти легко можеш зосередити увагу на предметі діяльності, володієш прийомами переключення уваги, це призведе до вдосконалення спостережливості іти не впустиш жодної важливої деталі. А коли наступить час ЗНО твоя пам’ятьвиділить у матеріалі головне, систематизує, допоможе сформулювати те, що запам'яталось.

Мислення наближається до мислення дорослої людини. Здатність до пізнання загалом вирізняється посиленням розумової діяльності, кращим розумінням абстрактного матеріалу, довільністю інтелектуальної діяльності.

  Таким чином, розвиток пізнавальних процесів забезпечує готовність до тестування, а саме: уміння виділяти головне; уміння бачити подібне й відмінне, порівнювати; уміння працювати зосереджено; уміння згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання; уміння узагальнювати та диференціювати;

уміння міркувати та робити висновки. 

Психологічні підказки для успішного складання ЗНО.

    Кожен день варто виконувати спеціальні вправи, які допоможуть зняти емоційну напругу і втому. В день зовнішнього тестування такі вже звичні вправи допоможуть швидко побороти хвилювання.

    Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробіть вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте хвилювання, невпевненість.

   Запорукою підтримання інтелектуальної форми є гарна фізична форма, тому займайся фізкультурою. Ось короткий комплекс, який допоможе протягом хвилини відновити працездатність і створити робочий настрій.

Крок 1. Сядьте прямо, покладіть руки на потилицю. Зробивши глибокий вдих, якомога міцніше притисніть голову до долонь і відпустіть.

Крок 2. Обертайте очима, намагаючись якомога більше побачити навколо себе. Шість разів за годинниковою стрілкою, шість разів – проти, і очі швидко „скинуть” втому.

Крок 3. Продовжуючи сидіти прямо, візьміться руками за сидіння стільця і підніміть плечі якомога вище. Затримайтесь на декілька секунд і опустіть плечі.

Крок 4.Поставте лікті на стіл, покладіть підборіддя на долоні, глибоко вдихніть і, зберігаючи шию прямою, міцно притисніть підборіддя до долонь.

Крок 5. Сидячи за столом, притисніть витягнуті руки одну до одної.

Крок 6. Сидячи на стільці, піднімайте поперемінно прямі ноги з витягнутими пальцями.

   Перший і найбільш важливий крок будь-якого досягнення - це планування, яке по-перше, само по собі вже є зусиллям, по-друге, будь-який план передбачає створення уявного результату, а по-третє, чіткий план завжди встановлює часові орієнтири, яких необхідно дотримуватись. Окрім того, планування допомагає мобілізувати зусилля, попередити або нейтралізувати можливі ускладнення та перешкоди. Для того, щоб створити дійсно працюючий план обов’язково треба продумати послідовні й найбільш суттєві кроки, які необхідно зробити:ти маєш усвідомити, що саме ти повинен зробити, скільки це має забрати часу, визначити порядок роботи.

  Плануючи графік роботи, пам'ятай, що найвища продуктивність праці настає через 20—30 хв. після початку роботи. Найскладніші завдання доцільно виконувати саме тоді. Простіші й цікавіші – наприкінці. Проте, якщо тобі важко, починай роботу з цікавішого.

• Починай роботу, відпочивши. Найкращий відпочинок – 1,5-2 год. сну або прогулянка, спорт, допомога батькам по господарству.

• Першу годину можна працювати без перерви, а далі необхідно робити 5-10-хвилинні перерви через кожні 40-50 хв. напруженої роботи, під час яких можна виконувати фізичні вправи.

• Якщо якесь завдання не можеш виконати одразу, не розгублюйся – спробуй повторити через якийсь час.

• Пам'ятай: перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто вірить у себе.

  Отже, для того щоб впевнено впоратися з тестом у напруженій екзаменаційній обстановці, почни готуватись до тестування заздалегідь.

Тренуйся!

   Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів — просто заради тренування. Не можна навчитись добре вирішувати тести, не виконуючи їх самих, підмінюючи цю практику іншими видами контролю й самоконтролю. Ці тренування не тільки призводять до знайомства з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам інший досвід — самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестування.

Поспішай!

   Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, потрібний для виконання тестів. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.

Повторюй!

   Повторювати матеріал теж слід вдумливо, оскільки після "завантаження в мозок” не повторити цю інформацію, 20-30% її втрачається впродовж перших 10 годин. Щоб цього не сталося, слід працювати з текстом так: спочатку прочитати його, потім повторити вдруге, через 20 хвилин – утретє, а через 8-10 годин – учетверте, і ще раз – через добу.

Випробовуй!

  У тренуваннях застосовуй правильну тактику, тобто дотримуйся усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить, що ж саме є необхідним в інструкції до даного завдання.

Відгадуй!

   Якщо ти не впевнений у виборі, але інтуїтивно віддаєш перевагу якійсь відповіді, то інтуїції варто довіряти! Така довіра, як правило, призводить до збівльшення балів.

Виключай!

   Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох ознаках (а це легше), а не відразу на п’ятьох-сімох (що набагато складніше).

Думай тільки про поточне завдання!

   Коли ти бачиш завдання (питання), забудь все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним, тому знання, які ти використав в одному (уже вирішеному), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватись і правильно вирішити інше завдання.

Ця установка має безцінний психологічний ефект — забудь про невдачу в іншому завданні (якщо воно виявилось тобі «не по зубах»). Думай тільки про те, що кожне нове завдання — це шанс набрати бали.

Читай завдання до кінця!

   Поспіх не повинен призводити до того, що ти будеш намагатися зрозуміти умови завдання з «першими словами» й добудовувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити помилки в найлегших питаннях.

Заплануй два кола!

  Сплануй середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) відведеного часу пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ти встигнеш набрати максимум балів на легких для тебе завданнях, а потім зможеш подумати й добрати щось на важких, які тобі спочатку довелось пропустити.

Дій впевнено!

Використовуй формулу конструктивного налаштування на тестування! Визнач свої сильні сторони, доповнюючи твердження:

• Я успішно складу тестування, тому що ... .

• Я успішно складу тестування, навіть якщо ... .

• Я успішно складу тестування, незважаючи на ... .

• Я успішно складу тестування завдяки ... .

• Я успішно складу тестування, спираючись на ...

• Я успішно складу тестування, бо прагну ... .

Повір у себе, щоб виграти!

• Якщо ти думаєш, що програєш, то програєш.
• Якщо ти думаєш, що не зможеш, то не зможеш.
• Якщо ти хочеш, але боїшся, то не досягнеш мети.
• Якщо ти чекаєш на невдачу, вона прийде до тебе.
• Успіх завжди з тим, хто його прагне.
• Справжній двобій відбувається у твоєму розумі.
• Якщо ти думаєш про перемогу, то переможеш.

   Не хвилюйся, не поспішай, стався відповідально до мети успішно здати ЗНО, будь впевнений у своїх силах, і ти обов’язково отримаєте той результат на який розраховуєте!

Опитування, щодо готовності до ЗНО 2016

Волейбол

ИСТОРИЯ ВОЛЕЙБОЛА

Волейбол - командная спортивная игра с мячом на площадке 9 х 18 метров, разделённой пополам сеткой. Играющие стремятся ударами рук по мячу приземлить его на половине соперника.

История волейбола начинается в колледже Ассоциации молодых христиан в городке Холиок (шт. Массачусенс, США). Создателем волейбола является Уильям Дж. Морган, учитель физической культуры этого самого колледжа. 9-го февраля 1895 г. в спортзале он подвесил сетку для тенниса на высоте 197 см, и ученики, количество которых на площадках не ограничивалось, начали перебрасывать через сетку баскетбольную камеру.

Морган прозвал свою игру "минтонет". Спустя время игра продемонстрировалась на конференции колледжей ассоциации в городе Спрингфилде и по инициативе профессора Альфреда Т. Хальстеда стала называться по другому— "волейбол". В 1897 году в США опубликовали первые правила в истории волейбола, а вот и они: размер площадки 7,6 Х 15,1 м (25 Х 50 футов), мяч с длиной окружности 63,5—68,5 см (25—27 дюймов) и весом 340 г,  высота сетки 198 см (6,5 фута), число игроков на площадке и разрешённых касаний мяча было произвольным, очко считалось только при своей подаче, в случае неудачной подачи подачу можно было повторить, игра шла до 21 очка в партию.

За историю волейбола его техника, правила и тактика развивалась. Основные правила, некоторые из которых дошли до сегодняшних дней, были составлены в 1915—1925 годах: с 1917 г. розыгрыш партии останавливался на 15 очках, а высота сетки стала 243 см; в 1918 году определилось количество спортсменов на площадке — шестеро; с 1922 г. запретили больше трёх касаний мяча; ну а в 1925 году установлены современные габариты площадки, размер и вес мяча. Эти правила использовались в странах Африки,  Америки и Европы, ну а в Азии вплоть до 1960-х годов в волейбол играли по своим правилам: на площадке девять или двенадцать игроков, размер площадки 11х22 м, с отсутствием смены позиций между игроками на протяжении матча.

Следующий важный момент в истории волейбола - это проведение общенационального турнира в 1922 году — в городе Бруклин прошёл чемпионат YMCA с участием двадцати трёх (23) мужских команд. В этом же году была создана первая в истории волейбола федерация волейбола и баскетбола Чехословакии — первая в мире спорт-организация, курирующая волейбол. Начиная с 1925-х годов возникли спортивные федерации СССР, Болгарии, Японии и США. В это же время формируются основные технические приёмы, такие как подача, передача, нападающий удар и блок. На основе этих базовых приёмов игры в волейбол развивается тактика действий команды. В 30-е годы стали использоваться страховка и групповой блок, развивались нападающие и обманные удары.Ну а в 1936 г. на конгрессе мeждународной федерации гандбола, проходившем в Стокгольме, представители Польши предложили инициативу создать техничeский комитет волейбола как составляющую гандбольной федерации. Была создана комиссия, в которую вступили 13 стран из Европы, 5 стран из Америки а также 4 страны из Азии. Членами комиссии в роли базовых были утверждены американские правила с небольшими изменениями: замеры происходили в метрических пропорциях, касаться мяча можно было всем телом выше уровня пояса, после касания на блоке игроку запретили повторное касание, высоту сетки для женщин установили на уровне 224 см, зону подачи строго ограничили.

По завершению Второй мировой войны расширились международные контакты. В апреле1947 года Париж принял первый конгресс Международной волейбольной федерации (FIVB) в составе с представителями 14 стран: Бразилии, Бельгии, Египта, Венгрии, Нидерландов, Италии, Португалии, Польши, США, Франции, Румынии, Уругвая, Югославии и Чехословакии, которые официально стали первыми членами Международной федерации волейбола. Ну, а в 1949 г. Прага первой приняла чемпионат мира среди мужчин. В 1951 году на Марсельском конгрессе FIVB приняла первые в истории волейбола официальные мeждународные правила, и в её составе образовалась арбитражная комиссия и комиссия по созданию и развитию правил волейбола. Разрешили замены волейболистов и тайм-ауты в партиях, мaтчи мужских и женских команд стали проходить в 5 партий.

Ну, а первым в истории волейбола президентом FIVB стал француз - архитектор Поль Либо, потом многократно переизбиравшийся на эту должность вплоть до 1984 года. А в 1957 году на 53-ем конгрессе Международного олимпийского комитета игра волейбол была объявлена олимпийским видом спорта, а уже на 58-й сессии олимпийского комитета было утверждено решение о прохождении волейбольных соревнований как среди мужских, так и среди женских сборных на XVIII олимпийских Играх в Токио. Вслед за токийской Олимпиадой внесли существенное изменение в правила волейбола — блокирующим стало можно переносить свои руки над сеткой на площадку противника и заново касаться мяча после блока.

Сильными командами истории волейбола 60-х - 80-х годов являлись сборные СССР, Польши, Чехословакии, Японии, Болгарии, Румынии, ГДР, Южной и Северной Кореи, Кубы.

В 1984 г. Поля Либо заменил на должности президента Международной федерации волейбола доктор Рубен Акоста - мексиканский адвокат. По предложению Рубена Акосты серьёзные изменения в правилах волейбола, направленные на увеличение зрелищности игры и «телегеничности» соревнований, связанной с уменьшением продолжительности игр. Перед Олимпийскими играми 1988 года в Сеуле прошёл XXI конгресс FIVB, где приняли изменения в регламенте пятой партии: она стала проводиться по системе «ралли-пойнт», или же «тай-брейк» («розыгрыш - очко»), в 90-е годы устанавливался граница в 17 очков для начальных четырёх партий (т.е. они могли закончиться при превосходстве соперников в очко даже со счётом 17:16). Проходил эксперимент с уменьшением времени волейбольных партий, но в октябре 98-го года на токийском конгрессе FIVB было принято более революционное действие — проводить по системе «ралли-пойнт» все партии: первые 4 до 25 очков, пятую — до 15. А в 1996 году разрешили касание мяча всеми частями тела и активная игра ногой, ну, а в 1997 году FIVB предложила национальным сборным возможность включать в свои команды игрока либеро.

В этот период истории волейбола продолжали развиваться и не связанные с поправками в правилах тактика и техника игры. В начале 80-х появилась подача с прыжка и почти перестала использоваться боковая подача, увеличилось количество нападающих ударов с задней линии, изменения прошли и в способах приёма мяча — ранее непопулярный приём мяча снизу стал доминирующим, а приём сверху в падении почти пропал. Ограничились игровые функции игроков: к примеру, если ранее в приёме были использованы все шесть игроков, то уже с 1980-х г-в. выполнение этого действия стало должностью двух доигровщиков.

Волейбол стал более силовым и быстрым. Игра увеличила свои требования к росту и физической подготовке волейболистов. Если же в 1970-е годы в составе могло и вообще не быть ни одного спортсмена ростом выше 2-х метров, то с 90-х годов всё сменилось. В командах серьёзного класса ниже 195—200 см обычно были только либеро и связующий. В число сильнейших волейболистов добавились следующие сборные - США, Бразилия, Нидерланды, Куба, Югославия, Италия. В этот же период истории волейбола возросла разница в классе среди команд стран Южной Америки и Европы и азиатскими представителями(исключение - женская сборная Китая). Трёхкратный победитель чемпионата мира - мужская сборная Италии 1990—98 гг. и женская сборная Японии 1960—65 гг. признаны FIVB топовыми командами XX столетия.

С 1990-го года разыгрывается Мировая лига — ежегодный набор соревнований, созданный увеличить известность волейбола по всёму миру. С 1993-го года проходит аналогичный турнир у женщин — Гран-при. Во второй половине 1980-х годов в Италии создаётся первая в истории волейбола действительно профессиональная лига, организация которой является примером для национальных чемпионатов остальных стран стран.

В 1985-м году в Холиоке создан волейбольный Зал славы, в который вносятся имена самых выдающихся волейболистов, команд, тренеров, судей, организаторов.

С 2006-го года Международная федерация волейбола (FIVB) включает в себя 220 федераций волейбола разных стран, волейбол сегодня - один из самых популярных видов спорта в мире.Наиболее совершенен волейбол как вид спорта в следующих странах: Россия, Китай, Бразилия, Италия, Япония, США, Польша. Руководство FIVB постоянно проводит работу над улучшением правил волейбола.

А сегодняшнюю историю волейбола творим мы.


Источник


Полезное видео